Иван Плющ — известный украинский политик. Он дважды возглавлял Верховную Раду (1991-1994, 2000-2002), а также был секретарем СНБО (2007). 21 августа 2001 ему было присвоено звание Героя Украины.
Плющ запомнился многим своими высказываниями, которые цитируют до сих пор.
Знаменитые высказывания Плюща
Цитаты Ивана Плюща без перевода.
«З дитинства і по сьогодні від трудових ста грамів не відмовляюсь. Вперше серйозно випив на «піонерській каші»
«Я за життя стiльки сала з’їв, що соромно свиням в очi дивитися»
Включіть мікрохвона у задньому проході.
«Вони хочуть впихнути невпихуєме. Ну то чого ж його пхати, як воно не лізе»
«Депутат! Депутат! Не помню хвамілії — той, шо у піджаку! Відійдіть від мікрохвона і займіть своє місто»
«Депутат Заєць! Не стрибайте по залу! Ви ж не в лісі»
«Перші двадцять років життя мене мучила одна думка: як наїстися»
«Зачекайте! Так це ж тьму-тьмущу кандидатів зможуть висунути. А що робити з вже висунутими членами?»
«Колись Ленін писав, що ми досягнемо такої продуктивності праці, що відхожі місця будемо робити з дорогоцінного металу. От якби хтось підняв його років 20 тому і показав наші відхожі місця… Ви думаєте, чому нас весь світ так боявся? Тому що іноземцям ставало страшно, коли вони в наші громадські туалети заходили!»
«Будучи головою Київського облвиконкому, зібрав усіх дільничних області та сказав: не дай Бог вам у якоїсь бабусі в селі забрати пляшку самогону, яку вона вигнала, щоб розплатитися за привезені дрова або солому, погони позриваю»
«Хлопці, ну, дайте їй (Тимошенко) якогось шарфа, а то вона вже посиніла вся»
«Севрюгу можно было купить, лосося, воблу. А когда у тебя есть возможность все это купить, пропадает желание запасаться или наедаться впрок».
«Если бы после аварии на Чернобыльской АЭС радиационное облако не пересекло границы СССР, никто в мире не узнал бы о той трагедии»
«Ті, кого сьогодні називають олігархами і хто їздить на мерседесах, прийшли до свого багатства за принципом „із грязі в князі”. У мене нема потреби в таких грошах – я вважаю себе забезпеченою людиною вже понад 30 років. Моя зарплата за часів Союзу була 1300 рублів, із 68-го року у мене було дві машини і два водії. В 84-му я став Головою Київського облвиконкому і мав на машині номер 80-02. Оця 80-та серія означала, що ДАІшники, коли машину бачили, тікали з перехрестя. Вище були тільки члени політбюро — у них номери починалися на 60. І мені не треба були ніякі „бізнеси”,
